Меню
Manage cookies
We use cookies to provide the best site experience.
Accept All
Cookie Settings
Manage cookies
Cookie Settings
Cookies necessary for the correct operation of the site are always enabled.
Other cookies are configurable.
Essential cookies
Always On. These cookies are essential so that you can use the website and use its functions. They cannot be turned off. They're set in response to requests made by you, such as setting your privacy preferences, logging in or filling in forms.
Analytics cookies
Disabled
These cookies collect information to help us understand how our Websites are being used or how effective our marketing campaigns are, or to help us customise our Websites for you. See a list of the analytics cookies we use here.
Advertising cookies
Disabled
These cookies provide advertising companies with information about your online activity to help them deliver more relevant online advertising to you or to limit how many times you see an ad. This information may be shared with other advertising companies. See a list of the advertising cookies we use here.

Перший сеанс у психотерапевта

Моє знайомство з психотерапією почалось з цікавості до статей та книжок Фріца Перлза. Є такий розумний дядько, читанням книжок якого я захоплювалась. І часом перечитую.

Я завжди любила читати, особливо складні тексти. На той час я навчалась в аспірантурі та писала кандидатську дисертацію. У вільний час активно займалась йогою та медитаціями, намагаючись спіймати дзен та приборкати емоції.
Після певних перепетій в особистому житті, я поділилась своїми переживаннями з дівчиною, до якої ходила на йогу. Вона мене вислухала і запитала "Катя, а ти не хочеш походити до психотерапевта?". Я хвилину подумала і відповіла "Хочу". Мені було страшно, трошки ніяково. І одночасно я була вдячна за запитання, без нього я, мабуть, і досі читала книжки в очікуванні, коли вони позитивно на мене вплинуть. Коли мозком 100500 все зрозуміло, а емоційно все не спрацьовує. Від чого і розгубленість і бессилля, і злість виникала.

Дівчина була психотерапевтом. Ми домовились про дату і час.
Напередодні я весь день хвилювалась. Це було хвилювання схоже на те, коли ідеш на 1 вересня у перший клас чи університет. І є купа інтересу до того, як воно буде, якою буде така зустріч, що про мене подумає і скаже терапевт, коли я буду про себе розказувати. Весь день так і пройшов - у хвилюванні і фантазіях.
На зустріч з терапевтом я буквально бігла. І коли опинилась вже у кабінеті, дуже розгубилась. Не знала, з чого почати, що розказувати про себе. Взагалі на той момент мені було ніяково говорити про себе, у моїй картинці це було якось не правильно і дуже бентежило. Терапевт підтримувала мене цікавістю і задавала питання.

Звичайно, я очікувала дзену з першої зустрічі, але його не вдалось досягти у процесі. Тому на питання терапевта, чи буду я продовжувати ходити на терапію, відповіла твердим "так".
І коли вже вийшла на вулицю, мене проймала радість і гордість, що я прийшла до психотерапевта. І в той же вечір розказувала про це всім своїм друзям. Найпоширенішою реакцію було мовчання і коментар, на кшталт "ти так говориш про це, ніби купила нове плаття. ти завжди така щаслива та життєрадісна, у тебе щось сталось?".

І я зрозуміла, що точно сталось. Терапевт ні разу за годину не сказала "та це фігня, забєй!" або "та не бери дурного в голову", або "не переживай". Бо воно ж спочатку "забєй!", а потім спати тижнями не дає, ніби намагається вибратися з того внутрішнього ящика, у якому забив. І мабуть це вже стало значною, на той момент, зміною для мене. І здивуванням.
Я продовжила відвідувати особисту терапію, потім познайомилась з груповою, захотіла піти вчитись. Так, поступово, трохи більше, ніж через рік після першої сесії у терапевта, я була у навчальному проекті.
Психолог, психолог Киев, психотерапия, гештальт терапия, что такое гештальт, психотерапевт, первый сеанс у психотерапевта, первый сеанс с психологом
Катерина Рожкова