Люди, які йдуть до психотерапевта

Існує дивовижна думка, що до психотерапевта ідуть люди, з якими "щось не так" (яке ніби соромом притрушено). А чи правда так?
Ні.

Ідуть люди досить дорослі. Які вже чогось досягли (і часто багато чого, але не звикли помічати стільки досягнень), якось облаштували своє життя, але з якихось причин вважають, що могло бути інакше.

Люди, які потрапили у пастку внутрішнього конфлікту "хочу, а треба". У яких на стільки багато "треба", що не має місця "хочу". І часто навіть для поїсти і поспати.

Люди різні, усі "нормальні" (є таке поширене слово, яке не відомо що означає), просто зі своїми особливостями.
Люди, які вигоріли.

Люди, які розуміють, що так, як у них зараз, вони більше не хочуть. Але не знають, як інакше. Як це зробити. Чого і як вони хочуть, "просто вже не так". І немає енергії.

Люди, які підсвідомо відчувають, що потребують підтримки, і що в їх оточенні такі самі люди, які не завжди в силах підтримати.
Люди, які самі себе чудово підтримують. І всіх навколо. Але вони втомились. І хочуть бути підтриманими.

Люди, які втомилися переживати наодинці.

Люди, яких часто відчувають страх.

Які втомились від роботи. Але бояться втратити дохід, який забезпечує їм певний рівень життя.
Люди, які нічого не хочуть. Але хочуть хотіти.

Яким цікаво більше познайомитись з самими собою.

Яким важливо помічати.

Які більше не хочуть жити в постійній напрузі і тривозі.

Які готові визнати, що вони сильні, але зараз їм важко.

Які хочуть жити, не доходячи до покінчити з життям. А іноді на грані, але жити цінніше.
Які жили якимись своїми сенсами, а потім сталось так, що вони почали їх втрачати. Але не мають енергії знайти їх самостійно.

Різні люди. Живі, сміливі, цікаві, класні.

Такі самі як ви, і які поряд з вами.