Manage cookies
Cookie Settings
Cookies necessary for the correct operation of the site are always enabled.
Other cookies are configurable.
Other cookies are configurable.
Нейронаука
Що таке нейровідмінність: новий погляд на мозок, розвиток і “нормальність”
У цій статті спробую описати, що таке нейровідмінність і чому цей підхід змінює уявлення про аутизм, ADHD, дислексію та інші особливості мислення. І чому це не дефект — а природна різноманітність мозку.
Ще не так давно інакші способи мислення вважалися відхиленням від норми — «розладом», який потрібно лікувати або виправити.
Але сучасна наука і психологія пропонують інший підхід — нейровідмінність (neurodiversity).
Це поняття допомагає побачити різні типи мозку не як дефекти, а як частину природної різноманітності людини.
Такий погляд змінює не лише науку, а й наше ставлення — до себе, до дітей, до інших людей.
Але сучасна наука і психологія пропонують інший підхід — нейровідмінність (neurodiversity).
Це поняття допомагає побачити різні типи мозку не як дефекти, а як частину природної різноманітності людини.
Такий погляд змінює не лише науку, а й наше ставлення — до себе, до дітей, до інших людей.
Що таке нейровідмінність
Термін “neurodiversity” запропонувала австралійська соціологиня Джуді Сінґер (Judy Singer) у 1990-х роках.
Вона сама належала до аутистичного спектра і прагнула знайти слова, які описують не патологію, а варіацію.
👉 Ідея проста: людські мозки різні — і це так само природно, як різниця у темпераменті чи характері.
Не існує єдиного «правильного» способу сприймати, думати чи вчитися.
🔗 Harvard Health Blog: What is neurodiversity?
🔗 Child Mind Institute: What Is Neurodiversity?
Термін “neurodiversity” запропонувала австралійська соціологиня Джуді Сінґер (Judy Singer) у 1990-х роках.
Вона сама належала до аутистичного спектра і прагнула знайти слова, які описують не патологію, а варіацію.
👉 Ідея проста: людські мозки різні — і це так само природно, як різниця у темпераменті чи характері.
Не існує єдиного «правильного» способу сприймати, думати чи вчитися.
🔗 Harvard Health Blog: What is neurodiversity?
🔗 Child Mind Institute: What Is Neurodiversity?
Від “розладу” до “варіації”: як змінюється підхід
Традиційна медицина довго фокусувалася на дефіцитах: що “не так” із людиною і як це “виправити”.
Підхід нейровідмінності пропонує інше бачення: замість виправлення — підтримка і адаптація середовища.
Це не означає, що допомога не потрібна.
Але мета — не зробити людину “нормальною”, а допомогти їй жити комфортно своїм способом.
🔗 Neurodiversity: A scoping review of empirical research
🔗 PMC: The Neurodiversity Approach(es): What Are They and What Do They Mean for Research and Practice?
Традиційна медицина довго фокусувалася на дефіцитах: що “не так” із людиною і як це “виправити”.
Підхід нейровідмінності пропонує інше бачення: замість виправлення — підтримка і адаптація середовища.
Це не означає, що допомога не потрібна.
Але мета — не зробити людину “нормальною”, а допомогти їй жити комфортно своїм способом.
🔗 Neurodiversity: A scoping review of empirical research
🔗 PMC: The Neurodiversity Approach(es): What Are They and What Do They Mean for Research and Practice?
Кого охоплює поняття нейровідмінності
Під поняттям “нейровідмінність” об’єднується велика група станів і способів функціонування мозку.
Це не діагнози у звичному сенсі, а радше різні шляхи, якими люди сприймають, мислять, відчувають і реагують на світ.
Усі ці прояви утворюють спектр, у якому немає чітких меж.
Кожна людина — унікальна комбінація особливостей, і те, що для однієї може бути труднощем, для іншої — ресурсом.
🔹 Аутизм (Autism Spectrum)Аутизм — це не хвороба, а інакший спосіб сприйняття та обробки інформації.
Люди з аутистичного спектра можуть бути більш чутливими до сенсорних стимулів, мати потребу у передбачуваності, глибоко занурюватися в теми, що їх захоплюють.
У спектрі аутизму є дуже різні люди — від тих, хто потребує щоденної підтримки, до тих, хто веде насичене соціальне і професійне життя.
Це не “ступінь тяжкості”, а різниця в типі підтримки, яка потрібна людині.
🔹 Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (ADHD)ADHD — це інший спосіб регуляції уваги, імпульсів і мотивації.
Мозок людини з ADHD шукає стимул, тому часто “перескакує” з теми на тему,
але водночас може працювати з неймовірною зосередженістю, якщо є інтерес.
ADHD — це не про “непосидючість”, а про інакший ритм нервової системи.
І саме в цьому ритмі часто народжується креативність, гнучкість і здатність бачити світ об’ємно.
🔹 Дислексія, дисграфія, дискалькуліяЦе різні типи нейровідмінності, пов’язані з обробкою інформації:
Вони часто поєднуються з високим рівнем просторового мислення, візуальної пам’яті й креативності.
🔹 PDA (Pathological Demand Avoidance / профіль уникання вимог)
PDA — це особливий підтип у спектрі аутизму, який характеризується надзвичайною чутливістю до контролю або вимог.
Людина з PDA може відчувати сильний внутрішній опір навіть до звичайних прохань — не через упертість, а через тривогу та втрату відчуття автономії.
Для таких людей важлива повага до свободи вибору, гнучкість у взаємодії, безпечний контакт без тиску.
PDA часто супроводжується високою креативністю, емпатією й тонким відчуттям атмосфери.
🔹 Інші прояви нейровідмінності
До ширшого спектра також належать:
Мозок — гнучка система, і в кожної людини він поєднує кілька рис різних спектрів.
Саме тому важливо не стільки шукати етикетку, скільки розуміти свою унікальну конфігурацію — щоб навчитися з нею жити, підтримувати і берегти себе.
Це не діагнози у звичному сенсі, а радше різні шляхи, якими люди сприймають, мислять, відчувають і реагують на світ.
Усі ці прояви утворюють спектр, у якому немає чітких меж.
Кожна людина — унікальна комбінація особливостей, і те, що для однієї може бути труднощем, для іншої — ресурсом.
🔹 Аутизм (Autism Spectrum)Аутизм — це не хвороба, а інакший спосіб сприйняття та обробки інформації.
Люди з аутистичного спектра можуть бути більш чутливими до сенсорних стимулів, мати потребу у передбачуваності, глибоко занурюватися в теми, що їх захоплюють.
У спектрі аутизму є дуже різні люди — від тих, хто потребує щоденної підтримки, до тих, хто веде насичене соціальне і професійне життя.
Це не “ступінь тяжкості”, а різниця в типі підтримки, яка потрібна людині.
🔹 Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (ADHD)ADHD — це інший спосіб регуляції уваги, імпульсів і мотивації.
Мозок людини з ADHD шукає стимул, тому часто “перескакує” з теми на тему,
але водночас може працювати з неймовірною зосередженістю, якщо є інтерес.
ADHD — це не про “непосидючість”, а про інакший ритм нервової системи.
І саме в цьому ритмі часто народжується креативність, гнучкість і здатність бачити світ об’ємно.
🔹 Дислексія, дисграфія, дискалькуліяЦе різні типи нейровідмінності, пов’язані з обробкою інформації:
- дислексія — складність із читанням і засвоєнням текстів;
- дисграфія — труднощі з письмом і послідовністю букв;
- дискалькулія — особливості у сприйнятті чисел і математичних понять.
Вони часто поєднуються з високим рівнем просторового мислення, візуальної пам’яті й креативності.
🔹 PDA (Pathological Demand Avoidance / профіль уникання вимог)
PDA — це особливий підтип у спектрі аутизму, який характеризується надзвичайною чутливістю до контролю або вимог.
Людина з PDA може відчувати сильний внутрішній опір навіть до звичайних прохань — не через упертість, а через тривогу та втрату відчуття автономії.
Для таких людей важлива повага до свободи вибору, гнучкість у взаємодії, безпечний контакт без тиску.
PDA часто супроводжується високою креативністю, емпатією й тонким відчуттям атмосфери.
🔹 Інші прояви нейровідмінності
До ширшого спектра також належать:
- синестезія — коли відчуття різних модальностей поєднуються (наприклад, “чути кольори” або “бачити музику”);
- тривожні та обсесивні схильності, які можуть бути частиною сенсорної регуляції;
- висока чутливість (HSP) — як окремий тип нервової системи, який часто перетинається з іншими формами нейровідмінності.
Мозок — гнучка система, і в кожної людини він поєднує кілька рис різних спектрів.
Саме тому важливо не стільки шукати етикетку, скільки розуміти свою унікальну конфігурацію — щоб навчитися з нею жити, підтримувати і берегти себе.
- Погляд крізь призму спектра дозволяє бачити не відхилення, а різноманіття, і ставити питання не “що не так?”, а “що потрібно цій людині, щоб вона почувалася добре?”.
⚡ Виклики, з якими стикаються нейровідмінні люди
Більшість правил, систем і соціальних очікувань орієнтовані на «нейротиповий» спосіб сприйняття. Тому люди з аутизмом, ADHD, дислексією чи PDA можуть щодня зустрічати дрібні, але виснажливі перешкоди.
Це може виглядати так:
Більшість труднощів виникають не зсередини, а з постійної необхідності пристосовуватись до середовища, створеного під “середнього” мозку.
🔹 Виснаження від адаптації
Багато нейровідмінних людей з дитинства навчаються “бути зручними”: стримувати імпульси, приховувати емоції, копіювати соціальні шаблони.
Це називається маскуванням (masking) — стратегія, що допомагає “здаватися нормальним”, але часто призводить до емоційного вигорання, тривоги, депресії.
Жінки особливо схильні до маскування, тому їхній аутизм чи ADHD довго лишаються непоміченими — аж поки накопичене виснаження не проявляється у вигляді “несподіваної” депресії або кризи.
🔹 Почуття “інакшості” та неприйняття себе
Не завжди хтось прямо говорить людині, що з нею “щось не так”.
Частіше це передається між рядків — через погляди, паузи, інтонації, реакції.
Коли дитина бачить, що інші легко справляються з тим, що їй дається важко — вона робить висновок: “Проблема в мені.”
Так поступово формується внутрішнє почуття інакшості, сором і недовіра до власних реакцій. Навіть якщо зовні така людина здається успішною, усередині може залишатися глибоке переконання:
“Я не вписуюся. Я надто дивний(-а). Я маю старатися більше.”
Багато нейровідмінних дорослих описують це як постійне самоспостереження,
спробу “підлаштуватися”, щоб бути прийнятими.
З часом це призводить до виснаження, втрати спонтанності й глибокої туги за тим, щоб бути собою — без страху осуду.
🔹 Труднощі у соціальних взаємодіях
Інший спосіб мислення часто означає інший спосіб спілкування:
🔹 Сенсорна чутливість і перевантаження
Багато нейровідмінних людей мають гіпер- або гіпочутливість до звуків, запахів, дотику, візуальних стимулів.
Те, що для більшості є звичайним середовищем, для них може бути виснажливим.
Звідси — потреба у тиші, повторюваних діях, ритуалах, рухах, що допомагають регулювати нервову систему.
🔹 Труднощі діагностики та пізнього усвідомлення
Часто нейровідмінність роками залишається недіагностованою або неправильно визначеною.
ADHD плутають із тривожними розладами, аутизм — із депресією чи межовим типом особистості.
У дорослому віці багато людей випадково дізнаються про свою нейровідмінність — через дитину, партнера або статтю в інтернеті.
Разом із полегшенням приходить і сум за втраченими роками, коли доводилося жити не у своїй системі координат.
🔹 Вразливість до стресу
Через особливості нервової регуляції нейровідмінні люди швидше перевантажуються — навіть якщо зовні виглядають спокійними.
Вони можуть бути гіперреактивними емоційно, мати проблеми зі сном, концентрацією, відновленням після конфліктів.
Для багатьох це не “слабкість”, а нейрофізіологічна особливість, що потребує турботи й безпечних меж
Більшість правил, систем і соціальних очікувань орієнтовані на «нейротиповий» спосіб сприйняття. Тому люди з аутизмом, ADHD, дислексією чи PDA можуть щодня зустрічати дрібні, але виснажливі перешкоди.
Це може виглядати так:
- Перевантаження — коли навколо занадто багато звуків, людей, інформації.
- Труднощі у комунікації — не через байдужість, а через інший спосіб обробки сигналів і невербальних натяків.
- Складність у виконанні “простих” справ — коли завдання стає неможливим через тривогу, сенсорне перевантаження чи втрату фокусу.
- Хронічна втома від постійного контролю, щоб виглядати “нормально”.
- Почуття відчуження — коли світ вимагає, щоб ти “був як усі”.
Більшість труднощів виникають не зсередини, а з постійної необхідності пристосовуватись до середовища, створеного під “середнього” мозку.
🔹 Виснаження від адаптації
Багато нейровідмінних людей з дитинства навчаються “бути зручними”: стримувати імпульси, приховувати емоції, копіювати соціальні шаблони.
Це називається маскуванням (masking) — стратегія, що допомагає “здаватися нормальним”, але часто призводить до емоційного вигорання, тривоги, депресії.
Жінки особливо схильні до маскування, тому їхній аутизм чи ADHD довго лишаються непоміченими — аж поки накопичене виснаження не проявляється у вигляді “несподіваної” депресії або кризи.
🔹 Почуття “інакшості” та неприйняття себе
Не завжди хтось прямо говорить людині, що з нею “щось не так”.
Частіше це передається між рядків — через погляди, паузи, інтонації, реакції.
Коли дитина бачить, що інші легко справляються з тим, що їй дається важко — вона робить висновок: “Проблема в мені.”
Так поступово формується внутрішнє почуття інакшості, сором і недовіра до власних реакцій. Навіть якщо зовні така людина здається успішною, усередині може залишатися глибоке переконання:
“Я не вписуюся. Я надто дивний(-а). Я маю старатися більше.”
Багато нейровідмінних дорослих описують це як постійне самоспостереження,
спробу “підлаштуватися”, щоб бути прийнятими.
З часом це призводить до виснаження, втрати спонтанності й глибокої туги за тим, щоб бути собою — без страху осуду.
🔹 Труднощі у соціальних взаємодіях
Інший спосіб мислення часто означає інший спосіб спілкування:
- для аутистичних людей — прямолінійність, складність у “читанні між рядків”;
- для людей з ADHD — імпульсивність, перебивання, “надмірна енергія”;
- для людей із PDA — чутливість до будь-якого контролю, навіть ненавмисного.
🔹 Сенсорна чутливість і перевантаження
Багато нейровідмінних людей мають гіпер- або гіпочутливість до звуків, запахів, дотику, візуальних стимулів.
Те, що для більшості є звичайним середовищем, для них може бути виснажливим.
Звідси — потреба у тиші, повторюваних діях, ритуалах, рухах, що допомагають регулювати нервову систему.
🔹 Труднощі діагностики та пізнього усвідомлення
Часто нейровідмінність роками залишається недіагностованою або неправильно визначеною.
ADHD плутають із тривожними розладами, аутизм — із депресією чи межовим типом особистості.
У дорослому віці багато людей випадково дізнаються про свою нейровідмінність — через дитину, партнера або статтю в інтернеті.
Разом із полегшенням приходить і сум за втраченими роками, коли доводилося жити не у своїй системі координат.
🔹 Вразливість до стресу
Через особливості нервової регуляції нейровідмінні люди швидше перевантажуються — навіть якщо зовні виглядають спокійними.
Вони можуть бути гіперреактивними емоційно, мати проблеми зі сном, концентрацією, відновленням після конфліктів.
Для багатьох це не “слабкість”, а нейрофізіологічна особливість, що потребує турботи й безпечних меж
Як терапія може підтримати нейровідмінність
У психотерапії важливо не виправляти, а створювати простір прийняття і саморозуміння.
Особливо ефективні підходи, орієнтовані на контакт і саморегуляцію — як Gestalt-терапія.
Терапевт може допомогти людині:
Це новий спосіб мислити про людину — з повагою до її унікальності.
Коли ми перестаємо ділити людей на “нормальних” і “інших”, у світі з’являється більше простору — для всіх.
У наступній статті розповім, як психотерапевти можуть підтримувати нейровідмінних людей, створюючи контакт, де можна бути собою без страху осуду.
Особливо ефективні підходи, орієнтовані на контакт і саморегуляцію — як Gestalt-терапія.
Терапевт може допомогти людині:
- зрозуміти свої особливості,
- зменшити почуття провини чи сорому,
- навчитися піклуватися про себе,
- відновити контакт із власним “я можу, навіть якщо інакше”.
Це новий спосіб мислити про людину — з повагою до її унікальності.
Коли ми перестаємо ділити людей на “нормальних” і “інших”, у світі з’являється більше простору — для всіх.
У наступній статті розповім, як психотерапевти можуть підтримувати нейровідмінних людей, створюючи контакт, де можна бути собою без страху осуду.
Людмила Карпенко