Eмоційне виснаження
Коли я працювала у великій корпорації, то часто чула від своїх колег скарги на емоційне виснаження, та й сама часом відчувала на собі цей стан. Почуття хронічної втоми, апатія, нудьга, розпач — це далеко не повний арсенал почуттів, який ми вкладаємо в це поняття.
У цій статті поговоримо про те, що таке емоційне виснаження, як ми доходимо до цього стану і як можемо допомогти собі з ним впоратися.
У цій статті поговоримо про те, що таке емоційне виснаження, як ми доходимо до цього стану і як можемо допомогти собі з ним впоратися.
Що таке емоційне виснаження
Емоційне виснаження найчастіше пов'язують із професійною діяльністю, але нерідко воно трапляється й у повсякденному житті.
До таких станів схильні люди, які працюють у складних стресових умовах і мають постійний контакт із великою кількістю людей. Зазвичай це відповідальні, цілеспрямовані особистості, що піклуються про родину, друзів та колег.
Люди, які переживають виснаження, зазвичай скаржаться на:
Двотижнева відпустка допомагає, але ненадовго — після повернення в повсякденність усе починається заново: нудьга, втома, безглуздість діяльності, роздратування, апатія. Врешті страждає й наша самооцінка, адже ми відчуваємо себе слабкими, непотрібними й некомпетентними.
Та найсумніше те, що в нас немає сил хоч щось змінити.
Ми і далі живемо як раніше, адже на наших плечах велика відповідальність: потрібно заробляти гроші, виховувати дітей, робити ремонт, допомагати батькам і так далі.
До таких станів схильні люди, які працюють у складних стресових умовах і мають постійний контакт із великою кількістю людей. Зазвичай це відповідальні, цілеспрямовані особистості, що піклуються про родину, друзів та колег.
Люди, які переживають виснаження, зазвичай скаржаться на:
- щоденну рутину на роботі
- одні й ті ж наслідки від дій (навіть від нових)
- неможливість впливати на ситуацію
- збій в пам'яті, уваги, мислення
- головні болі
- часті лікарняні, так як загальний стан погіршується, з'являється втома і слабкість в тілі
- нестабільний режим сну
- поганий апетит або постійний, який складно вгамувати т.д.
Двотижнева відпустка допомагає, але ненадовго — після повернення в повсякденність усе починається заново: нудьга, втома, безглуздість діяльності, роздратування, апатія. Врешті страждає й наша самооцінка, адже ми відчуваємо себе слабкими, непотрібними й некомпетентними.
Та найсумніше те, що в нас немає сил хоч щось змінити.
Ми і далі живемо як раніше, адже на наших плечах велика відповідальність: потрібно заробляти гроші, виховувати дітей, робити ремонт, допомагати батькам і так далі.
Як з'являється емоційне виснаження
Найпоширеніша причина емоційного виснаження — це хронічний стрес і постійне напруження.
У самому понятті стресу немає нічого поганого, якщо він вчасно розпізнається й ми даємо собі шанс відновитися і відпочити. Але коли події складаються дуже швидко — а із сьогоднішнім темпом життя так відбувається майже завжди — шанс зупинитися, видихнути і відпочити стільки, скільки потрібно нашому організму, випадає дуже рідко.
Поступово наш організм і психіка адаптуються до постійного напруження.
І доволі часто така адаптація відбувається через придушення емоцій і почуттів у стресових ситуаціях. Особливо якщо вони здаються невідповідними, недоречними, соціально-неприйнятними: сильний страх, жах, гнів, лють, безсилля, відчай, тривога, сором. Іноді придушення трапляється і з огляду на виховання, спосіб життя, внутрішні установки, попередні ситуації.
Окрім цього, у нашому житті постійно щось відбувається. Щось ми помічаємо й переробляємо, а щось залишається в нас між свідомістю й несвідомим. Якщо такі проміжкові й витіснені емоції продовжують накопичуватися, і ми не встигаємо відновитися — наш організм виснажується. Підвищується ризик захворіти.
Чим більше ми накопичуємо такі почуття в собі, тим наше емоційне виснаження стає важче й може перетворитися на хронічне. У таких випадках обмежена за часом відпустка приносить лише тимчасове полегшення.
Найпоширеніша причина емоційного виснаження — це хронічний стрес і постійне напруження.
У самому понятті стресу немає нічого поганого, якщо він вчасно розпізнається й ми даємо собі шанс відновитися і відпочити. Але коли події складаються дуже швидко — а із сьогоднішнім темпом життя так відбувається майже завжди — шанс зупинитися, видихнути і відпочити стільки, скільки потрібно нашому організму, випадає дуже рідко.
Поступово наш організм і психіка адаптуються до постійного напруження.
І доволі часто така адаптація відбувається через придушення емоцій і почуттів у стресових ситуаціях. Особливо якщо вони здаються невідповідними, недоречними, соціально-неприйнятними: сильний страх, жах, гнів, лють, безсилля, відчай, тривога, сором. Іноді придушення трапляється і з огляду на виховання, спосіб життя, внутрішні установки, попередні ситуації.
Окрім цього, у нашому житті постійно щось відбувається. Щось ми помічаємо й переробляємо, а щось залишається в нас між свідомістю й несвідомим. Якщо такі проміжкові й витіснені емоції продовжують накопичуватися, і ми не встигаємо відновитися — наш організм виснажується. Підвищується ризик захворіти.
Чим більше ми накопичуємо такі почуття в собі, тим наше емоційне виснаження стає важче й може перетворитися на хронічне. У таких випадках обмежена за часом відпустка приносить лише тимчасове полегшення.
У нашому житті постійно щось відбувається. Щось ми помічаємо і переробляємо, а щось залишається у нас між свідомістю і несвідомим. Якщо такі застрягли "між" емоції продовжують накопичуватися, і ми не встигаємо їх усвідомити і прожити - наш організм виснажується.
Вихід. Крок перший: усвідомлення
Для початку давайте чесно зізнаємося собі в тому, що ми не всесильні. Можливо, саме тому ви не звернули уваги на свій стан раніше й не почали піклуватися про себе. Адже в гонитві за своїми бажаннями так легко забути, що ми — звичайні люди, зі звичайними потребами і звичайними механізмами задоволення цих же потреб.
Ми не всесильні. У гонитві за своїми бажаннями так легко забути, що ми - звичайні люди, зі звичайними потребами і звичайними способами задоволення цих же потреб
Якщо в цьому зізнатися складно, тоді можна спершу помучити себе спортом.
Якщо без сарказму, то наше завдання — сповільнитися, прислухатися до себе, до своїх почуттів, почати реагувати на свої потреби, давати собі можливість усвідомити, що ж насправді відбувається, де ми перебуваємо й що робимо.
Деякі просвітлені люди можуть вам говорити про те, що ваш стан емоційного виснаження — це ваш несвідомий вибір. Можливо, так і є, тільки не завжди це розв'язує проблему. Сценарії повторюються, ваші почуття й події не жвавлять вас, а тільки пригнічують. Ви, може, і не проти щось змінити, але сил на це як не було, так і немає.
Якщо без сарказму, то наше завдання — сповільнитися, прислухатися до себе, до своїх почуттів, почати реагувати на свої потреби, давати собі можливість усвідомити, що ж насправді відбувається, де ми перебуваємо й що робимо.
Деякі просвітлені люди можуть вам говорити про те, що ваш стан емоційного виснаження — це ваш несвідомий вибір. Можливо, так і є, тільки не завжди це розв'язує проблему. Сценарії повторюються, ваші почуття й події не жвавлять вас, а тільки пригнічують. Ви, може, і не проти щось змінити, але сил на це як не було, так і немає.
Якщо ви розумієте, що у вас немає сил щось зробити для поліпшення свого стану — це важливий привід для саморефлексії.
Тут добре запитати себе чесно:
Тут добре запитати себе чесно:
- На що чи на кого ви сподіваєтеся в глибині душі?
- Що має статися, аби ви щось змінили й почали ставитися до себе дбайливіше?
- Хто має це змінити?
- До кого звернений ваш стан?
Вихід. Крок другий: відновлення
Для відновлення фізіологічного і психічного здоров'я є безліч практик. Дуже важливо підібрати ті, що підходять саме для вас, і не силувати себе іншими, щоби не спричиняти повторного виснаження.
Кілька слів про сон
Це один із найважливіших способів підтримання нормального фізіологічного і психічного станів. Якщо у вас почалися проблеми зі сном — вам складно заснути, зовсім не спиться або сон сам по собі неспокійний, і це триває вже якийсь час — ми наполегливо рекомендуємо звернутися до будь-якого з наступних фахівців: психотерапевта, невропатолога, невролога або нейрофізіолога.
Не відкладайте відвідування професіонала. Краще знайти фахівця і спробувати розібратися з вашою ситуацією, ніж сподіватися на самовідновлення.
Не відкладайте відвідування професіонала. Краще знайти фахівця і спробувати розібратися з вашою ситуацією, ніж сподіватися на самовідновлення.
Найкраще, коли нам вдається підтримувати турботу про себе як із боку фізіології (хороший сон, їжа, вода, загальна фізкультура), так і з боку психології (давати волю емоціям і почуттям, задовольняти свої психічні потреби).
Але спроби хоча б в одному з цих двох напрямів теж будуть дуже корисні. Усвідомлюючи свої емоційні стани, ми допомагаємо собі розпізнати свої потреби. Згодом на перший план вийдуть саме наші інтегровано-усвідомлені способи турботи про себе.
Але спроби хоча б в одному з цих двох напрямів теж будуть дуже корисні. Усвідомлюючи свої емоційні стани, ми допомагаємо собі розпізнати свої потреби. Згодом на перший план вийдуть саме наші інтегровано-усвідомлені способи турботи про себе.
Усвідомлюючи свої емоційні стани (дозволяючи собі відчувати і проживати ці стани), ми допомагаємо собі розпізнати свої потреби і те, що буде відповідним саме для нас.
Є кілька способів навчитися усвідомленню своїх емоцій і почуттів, дати їм волю й почати контролювати їх у екологічний для себе спосіб.
Один із найдієвіших — психотерапія. Ваш довірений психолог допоможе й підтримає вас у цьому процесі. Більш того, можна навчитися розпізнавати свої способи взаємодії із собою та оточенням, а також спробувати виробити нові навички і відчути інший досвід.
У спеціальній літературі є безліч рекомендацій і для самостійної роботи над процесом розпізнавання емоцій і почуттів. Це можуть бути листи самому/самій собі, щоденники почуттів, вправи з тілесної усвідомленості. Дуже важливо, щоби ви змогли обговорювати це все з довіреною людиною й не замикалися у своїй власній системі поглядів і припущень.
Один із найдієвіших — психотерапія. Ваш довірений психолог допоможе й підтримає вас у цьому процесі. Більш того, можна навчитися розпізнавати свої способи взаємодії із собою та оточенням, а також спробувати виробити нові навички і відчути інший досвід.
У спеціальній літературі є безліч рекомендацій і для самостійної роботи над процесом розпізнавання емоцій і почуттів. Це можуть бути листи самому/самій собі, щоденники почуттів, вправи з тілесної усвідомленості. Дуже важливо, щоби ви змогли обговорювати це все з довіреною людиною й не замикалися у своїй власній системі поглядів і припущень.
~
Бережіть себе і
прислухайтеся до себе.
Цьому можна навчитися.
